Леся Українка: 150 імен

У Києві (звісно, де ж іще) з 25 лютого до 8 березня вшановували пам'ять Лесі Українки. Зробили це в Українському домі завдяки мистецькому проєкту «Леся Українка: 150 імен».

Організатори змогли втілити його за короткий термін (бо карантин).

Набрав листівочок на пам'ять

Плюси події:

+ ідея (добре, що згадали);

+ дизайн (Postmen шикарно зробили все необхідне для промоції);

+ залучення багатьох людей (науковців, ілюстраторів, представників культури);

+ зал "Лінія життя" (крута ідея - показати життя Лесі на фоні історичних подій);

+ зал "Образ" (різні картини, скульптури й т. і. створили незабутнє враження);

+ фільм про те, як святкували 100-річчя письменниці (за стрічкою видно, що сотку Лариси Петрівни празнували яскравіше, аніж 150-ліття).

Мінуси:

- багато місця, показали мало (блукаєш сірим великим непотрібним домом, у якому пахне совком. Краще б це був Мистецький арсенал);

- опера (відео виконання оперними співаками творів ЛУ у фоє не притягувало, а, навпаки, відлякувало);

- гра (лише 1 людина могла пограти, а можна трохи більше планшетів поставити? це вже питання до бюджету);

- зала "Особисте" (речей мало, а з них належали авторці лише лист і ручка (я щось пропустив?);

- акцент лише на "Лісовій пісні" (попри слова, що у Лесі 150 імен, вийшло, що найбільше мистецьких творів у експозиції посідала драма-феєрія "Лісова пісня". Про решту наче забули).

- а можна таку виставку влаштувати в регіонах? (ну це я поїхав спеціально до столиці, а в таких руських закаулках, як Харків, про українських митців не знають і не знатимуть... Тому треба було по всій Україні поїздити).