Not Skot. «Три жінки»

Три жінки

Три жінки. Три різні долі.

О, як нещадно їх б’є життя!

Напевно, краще б прожили в неволі,

Напевно, полетіли б в небуття!

І

Одна дівчина (років з двадцять)

приймала пана у свій дім.

Вона його вже полюбила,

та скільки зла було у нім.

Той генерал знущався з бідолахи,

вона - це іграшка, яку він не любив.

Його жона зняла з Марі всі лахи,

та ще й коханець грубо насварив.

Упала в ліжко плачучи дівчина:

«О, Боже, що я все роблю не так?

Навіщо, Боже, мати народила?

Навіщо, батечку, все так?!»

ІІ

Другая жінка теж і нещаслива.

Живе при церкві з чоловіком-пнем.

За старця вийшла, просто пожаліла,

живе нещасна день за днем.

Та муж її зове: "чортиця!",

за відьму держе, наче так воно і є!

Бо зирка та очима в лиця –

Із горя знаки подає…

Ця "відьма" теж кохати хоче,

та так Бог щастя й не дає!

Вона зі старцем буде доти,

поки цей сивий не помре!

ІІІ

А третя жінка горя теж зазнала:

єдиний син, і той - смертельно захворів.

І як же Бога не благала...

«Помре», – такий ось вирок лікарів.

Здоров’я не купиш за гроші. О, віро,

вона не буде матір’ю! «За що?!» –

страждаючи кричить Ельвіра, –

«О, Господи, за що? За що?».

Отак і посивіла років в сорок,

бо сина тоді вже поховала.

Тепер її задушить морок,

чи то мотузка, яку на шиї зав’язала?

***

Три жінки. Три різні долі.

О, як нещадно їх б’є життя!

Напевно, краще б прожили в неволі,

Напевно, полетіли б в небуття!

Not СКОТ