Мабуть, без сліз не глянеш
на ту Весну, що хоче жить.
В її очах, якщо поглянеш,
багато горя, аж дрижить.
А ти, отой, що вчора ще був з нею,
забудь прекрасні очі ті,
Вони горітимуть для мене,
для мене в темній темноті.
Її печалі ти і знать не знаєш,
та чи і хочеш знать?
Її ти так не покохаєш,
як буду я її кохать.
Поглянь на світ цей, Весно,
він хоче знівечить твою красу!
Побудь зі мною, Весно,
я розчешу твою косу.
Я буду піклуватись, до нестями
твій кожен день і ніч любить.
Вони завжди ходитимуть за нами,
І щастя буде нам світить.
Вітре, ти не дмухай!
Я дам пораду, підкажу...
Як жить у світі, слухай:
«Коли люблю, тоді живу»!
Not СКОТ