Not Skot. «Вісімнадцятий травень»

«Вісімнадцятий травень»

Я краєм ока бачив смерть,

і чув ці кроки власними вухами.

Я бачив, як жебрак ковтає дерть,

як Карлсон льотає дахами.

Я відчував сердець биття

в руках своїх ще зовсім млявих.

Я так прожив своє життя

яскраво, краще за душедірявих.

Я відчував у горлі смак вина.

І був я винним часто,

і був я підлим. Дивина:

я проковтнув і щастя, і нещастя.

Я бачив душі і бездушних,

вздрівав розумних, а частіше дурнів.

Я знав мислителів потужних,

і брехунів, і бездарів, і трутнів.

Я прикіпав до душ,

а ті шматок моєї відривали.

Але вона чимдуж

якимось чином знову відростала.

І як знайти криницю, джерело

своєї сили, знань та мрії?

І звідки ж то воно пило

цілющий трунок світла і надії?

А ти, читавши ці слова,

подумаєш, що написав собі я славня.

Тоді ж хто краще мене ізгада,

як прожив ці вісімнадцять травнів?

Not Скот