Not Skot. «Старий поет»

«Старий поет»

Старий поет. Він ще не все сказав,

а ви його хороните завчасно…

Колись у янгола він крила вкрав,

літав, літав. І ось упав нещасний.

Його рядки, щоб пам’ятати, вчили

і цитували, закохані у ніч,

коли він був ще молодим та милим.

За тим його рукописи закинули у піч.

Пройшла любов - пройшов і романтизм

у душах читачів, а спершу - у поета.

Він пише, як дошкуляє ревматизм

і що душа відлине від скелета.

А вам пиши про любощі, романи,

інтриги, юних афродит…

Це римачеві - сіль на рани,

його душа про це вже не болить.

Він мудрим став і сивим,

ослаб і духом занепав.

Його чоло було таке рухливе,

а синь очей немов хто поз’їдав…

Він кволий, трохи злий і хворий…

А як інакше? (Молодість пройшла)

І вірш цей, мабуть, випадковий.

Мара напала, вдарила й пішла.

Старий поет. Він жив ще, ще не вмер.

Проте помре невдовзі його тіло.

Але жило і житиме, і ж’є тепер

його нетлінне вічне діло!

Not CKOT