«Шлях любові та освіти нас навіки поєдна...» (для газети «Сільські новини»)

«Гей, докупи, певні діти!

Всіх веде мета одна:

шлях любові та освіти

 нас навіки поєдна!» 

Павло Грабовський

Сучасна система загальної освіти не витримує ніякої критики. На тлі цивілізованих країн світу Україна, яка користується застарілим «надбанням» радянського періоду в цій сфері, виглядає безрадісно. Народні депутати вже готують реформу освітньої системи. Проте про її якість говорити ще зарано. Сподіваємось, що результатом такої реформи не стане оптимізація кадрів та навчальних закладів. Економія на дітях та скорочення — не найкращий вихід, до того ж вони не є показником успішності реформування. Та насправді якість знань мінімально залежить від високопосадовців (головне, щоб не заважали).

Школа — це не лише вчителі та діти, але ще й батьки! Дехто думає інакше, на жаль. Існує така позиція: «Ми здали дитину до школи, а вже там хай її виховують». Людина з адекватним мисленням ніколи не погодиться на таке, бо вона знає, що освіта її дитини багато в чому залежить і від неї. 

За своїми спостереженнями можу зробити висновок, що зазвичай батьки українського учня стежать за навчанням своєї дитини до 5-7 класу. Вони гадають, що в цей період їхні син чи донька вже зможуть самостійно виконувати домашні завдання без опіки старших родичів. Проте ця думка є хибною. Адже саме в цей час у людини починається статеве дозрівання, яке позначається на якості її навчання та стосунках у сім’ї. У 12-16 років вашу дитину цікавлять зовсім інші речі. Повірте, це зовсім не українська мова чи фізика. Аби перевірити цю думку, запитайте, яку останню книгу повністю прочитали ваші діти…

Шановні батьки, якщо ви вирішили привести в цей світ нову Людину, заздалегідь подумайте про те, як зростити її гідною, освіченою та всебічно розвиненою Особистістю. Ваша зайнятість на роботі не повинна обмежувати стосунки в родині та негативно впливати на навчання вашої дитини. Замість серіалу допоможіть ретельно виконати домашнє завдання або ж просто поспілкуйтеся з вашим дитям. Кожного місяця виокремлюйте час, щоб дізнатися про його успішність та поведінку в школі. Це, мабуть, важко. Проте ви завжди будете, як кажуть, в курсі подій та зможете спокійно спати, не хвилюючись за те, ким стане ваша дитина: алкоголіком чи бізнесменом, наркоманом чи юристом… Нині вони будуть трохи злі на вас, проте згодом подякують, що не „запустили” їх ще в ранньому віці. Маю на увазі, що безпосередній контроль за розвитком, навчанням та інтересами учнів обов’язковий і з боку батьків. Тоді ваші звичні слова: «Чого там, у тій школі, можуть навчити?!» або «Та там же нема нормальних учителів!», будуть не такими частими.

Учителі ж, окрім навчально-виховного процесу, мають організувати цю взаємодію між батьками та школою. Так, на вчителях лежить велика відповідальність. Але часом дехто з працівників освітньої сфери забуває про це. Крім того, учитель обов’язково має якось зацікавити учня, дати йому стимул вчити той чи інший предмет. Та, певно, педагоги й самі не дуже мотивовані — зарплатня ж низька. Тому й рівень знань їхніх вихованців — невисокий.

Деякі вчителі мають кілька прогалин, треба їх визнати. Це — відсутність системи знань (тобто конспекту, який начитується на уроках) та списування, яке іноді дозволяється на уроках. Повірте, читання самого лише підручника не досить, аби засвоїти певний предмет. Тож вчителя-предметника має бути власний конспект, в якому є теорія і приклади, тобто фактаж, який учні мають записати собі в зошити та вивчити. Одна мудра людина сказала: «Дитина пробачить учителю все, окрім незнання свого предмета». 

Тепер щодо списування. У Китаї, наприклад, батьки малого списувача платять штраф за подібний проступок своєї дитини, а в європейських країнах така поведінка учнів просто неприйнятна та дуже сороміцька. У нас же чомусь списування, як спадок Радянського Союзу, дуже цінується та навіть заохочується. Якщо тобі вдалось списати — ти герой, а якщо працював самостійно, то ти — звичайне зубрило, що не заслуговує на похвалу. Шановні педагоги, можливість учня списувати на вашому уроці — це грубий вияв неповаги до вас та вашої праці. Якщо говорити глобально, то від цього залежить якість життя нашої країни. Уявіть собі лікаря, який списував, здобуваючи фах. Чи зможе він вилікувати хворобу? Або хоча б виявити її?

Україна сьогодні робить перші кроки на шляху до нормального життя. Євроінтеграція — один з напрямків цього шляху. Тому саме від нас залежить, як швидко ми досягнемо цивілізації та ввійдемо до європейського простору. Якісна освіта — це важлива умова виживання в сучасному світі. І на першому етапі потрібно розпочати з себе. Взаємодія батьків та школи в подальшому значно посилить конкурентоспроможність учнів на ринку праці.