Not Skot. «Митцям»

«Митцям»

Вас сотні, тисячі, мільйони,

а я один. А ви були одні?

Ви чули свого серця реготи і стони?

Чи дерлися ви з горя по стіні?

Навіщо я питаю очевидне?

Ви шлях пройшли, я ж тільки розпочав.

Мені так страшно і мені не видно,

що там за обрієм: чи радість, чи печаль.

Пишатись вами — це завдання

збіднілих духом поколінь.

Як хочеться поетові визнання...

Чи вистачить для цього в нього вмінь?

Ви вже боги. А ми лише простолюдини.

Вам пам’ятники треба спорудить,

бо ваша справа кожної хвилини

нам не дає померти, дух живить.