Not Skot. «Україні»

Ти так стогнала, неначе Прометей,

Коли орли тебе клювали.

І світ тримавсь твоїх плечей,

за тво'ю спиною себе ховали.

Я вірю в тебе, Україно!

Що встанеш ти і струсиш пил,

і тихо з покаліченим коліном

підеш ти гордо, повна сил.

Засієш поле, виростеш дітей,

збудуєш мир у нашім світі.

Постанеш ти серед людей,

як вічна квітка в пишнім квіті.

А люд твій буде заодно

тебе любить й оберігати,

бо заслужила ти давно

у щасті жити й процвітати!

Not СКОТ