Українська пісня в Росії (для часопису «Просвіт»)

Музична русифікація українців

Неоголошена війна Росії проти України ведеться на різних фронтах: геополітичному, політичному, економічному та навіть культурному. Поряд з анексією наших територій спостерігаємо московсько-кремлівську культурну експансію під назвою «русскій мір», що має на меті повне знищення питомих українських традицій та культури. Результатом таких дій є існування українського телебачення та радіо, точніше — найпопулярніших каналів, що значною мірою говорять, співають, навіть мислять російською, оминаючи мистецькі доробки своїх земляків, навішуючи на них ярлички «неформат». 

Відчувається певний скепсис й з боку українського суспільства до українських виконавців, музикантів, композиторів, ба більше — почасти несприйняття їхньої інтелектуальної продукції. Видно, культурна пропаганда російськості в нашій країні й досі працює безвідмовно та неспинно — ми мало що знаємо про своїх композиторів, музикантів, співаків та авторів пісень, проте часто чуємо нові, «застільно-застійні» пісні Стаса Міхайлова, Тіматі, Джигана, Лєпса чи гуртів «Фабріка» та «Сєрєбро».

Не витримуючи такого натиску, вітчизняні артисти масово штампують свої музичні твори іншими мовами, переважно російською, звісно. За різних часів вдалою була русифікація окремих популярних співаків, на кшталт Софії Ротару, Таїсії Повалій, Ірини Білик, Ані Лорак, Наталії Могилевської, Вєрки Сердючки, Віталія Козловського тощо.

Наші там

«Хахлы никуда не годятся, да голос у них хорош». Такою фразою Іван Котляревський описав ставлення так званих «великоросів» до «малоросів» у своєму творі «Москаль-чарівник». І незважаючи на те, що голос у нас гарний, чомусь більше 300 років вони намагалися знищити його. 

Проте ж наші пісні звучали на теренах Росії масштабно, деколи навіть у кремлівських стінах, як це не дивно. Звісно, порівняно з російськими в Україні, українські пісні в Росії звучали набагато рідше… Такого висновку я досяг після спілкування зі своїми знайомими з Росії та покопирсавшись в Інтернеті. Виявилось, росіяни знають деякі наші музичні україномовні твори, замовляють їх в караоке, а більш просунуті відвідують концерти українських артистів. 

Ось найбільш популярні в РФ українські пісні:

1. Народна пісня «Ти ж мене підманула».

2. «Я не здамся без бою» гурту «Океан Ельзи».

3. «Червона рута» ВІА «Смерічка».

4. «Весна» гурту «Воплі Відоплясова».

5. «Мамо» Анастасії Приходько.

6. Народна пісня «Ой, верше мій, верше» у виконанні Джамали.

7. «Танець пінгвіна» у виконанні Івана Дорна.

8. «Ой говорила чиста вода» ВІА Гри.

9. «Все мине» Артем Іванов, учасники шоу «Хочу до Меладзе».

10. «Гоп-гоп» Вєрки Сердючки.

Такий поверховий зріз смаків російського слухача української музики демонструє різноманітність стилів та якостей музичного спадку України. Передбачає подальше успішне існування нашого продукту за кордоном, а також його нормальне сприйняття споживачами, не зважаючи на політичні ігри державних урядників.

Нова генерація

Останні здобутки української музики дають нам надію на відродження власної музичної культури саме в Україні, а не десь в діаспорських спільнотах. Нові якісні музичні твори з’являються постійно. 

Чого лише варті праці гуртів: «АнтитілА», «Бумбокс», «Гапочка», «Один в каное», «Океан Ельзи», «ДахаБраха», «ТІК», «Dakh Doughters», «Скрябін», «ZAPASKA», «Вів’єн Морт», «Воплі Відоплясова», «Кому вниз», «The ВЙО», «Гайдамаки», «KOZAK SYSTEM», «OT VINTA», «Плач Єремії», «ТНМК», «С.К.А.Й», «LAMA», «Друга Ріка», «Крихітка», «ONUKA», «O.Torvald» та «The HARDKISS», а також виконавців: Володимира Ткаченка, Христини Соловій, Джамали, Олександра Пономарьова, Руслани та багатьох-багатьох інших.

Чомусь і досі щось дуже молоде, живе, потужне та сучасне, зовсім не шароварське, сидить в катакомбах, в андеграунді української музики. Колись воно все ж таки побачить світло! А ми маємо зробити, щоб це сталося якомога швидше!

для часопису "Просвіт" (№3, Квітень, 2015)