Це варто почитати

Леся Українка: 150 імен

Байковий цвинтар, або неЗаросте до тебе стежка, поете!

Пам'ятаєте уроки української літератури, на яких учні спочатку вивчають біографію письменника (це надає можливість краще пізнати внутрішній і зовнішній світ автора, умови, в яких він існував), а вже потім переходять до ознайомлення з його творчим доробком? Я чудово пам'ятаю. А ще краще пам'ятаю, що більшість наших видатних співвітчизників знайшли спочинок на території Байкового кладовища. "Похований на Байковому цвинтарі в Києві", — так у підручниках завершувалися життєписи Лесі Українки, Павла Тичини, Андрія Малишка та багатьох інших.
Тож, приблизно, з 5 класу я мріяв побувати на цьому цвинтарі, відвідати могили тих, чиї твори ми так неохоче читали в шкільні часи. Ось тепер, коли вже mam dwadzieście lat, мрія справдилася.

Байкове кладовище — то є справжнє місто, зі своїми вулицями, провулками,  церквою, будинками, роль яких виконують склепи та могили, трубопроводом!
Я не гот, проте сьогодні 4 години провів на головному цвинтарі Києва та, мабуть, України — Байковому. Його називають ще Байковим некрополем (некрополь — місце поховання видатних особистостей). Я так захопився пошуками місць захоронення відомих українських митців, що не помітив, як промайнув час. На світлині: могили Лариси Петрівни Косач-Квітки (Лесі Українки) та її рідних. Дивно і сумно, що місця захоронення деяких кульурних діячів знаходяться у занедбаному стані #Kyiv #Ukraine #LesyaUkrainka #poet #writer #cemetery #monument #memorial #Україна #Київ #БайковеКладовище #ЛесяУкраїнка #цвинтар #памятник
Фото опубліковано (@bango_jango)

Хто ж у цьому місті "живе"?
Оскільки ніяких путівників чи дороговказів, де були б показані місця захоронення видатних особистостей, адміністрація цвинтаря не спромоглася зробити, довелося самостійно відшукувати хоча б знайомі імена, викарбувані на плитах. Хоча брешу. Була схема кладовища, але лише при вході. Та й толку від неї мало. 
Схема Байкового кладовища м. Києва.
Фото: http://andriy-kusiy.livejournal.com
Отож, кого я знайшов (над фото буде посилання до Вікіпедії, якщо вам не відома та чи інша персоналія):
Видно, ніхто давно вже не обробляв ці могили. Скрізь бур'яни та сухе листя — саме таким чином українці вшановують пам'ять своїх митців. Ті ж, певно, чекають на зиму і мріють, аби їхній сором присипало снігом. Проте кому має бути соромно насправді?..

Якщо порівнювати Личаківський цвинтар у Львові та Байкове кладовище в Києві, то столичний могильник програє в цій "битві" вже за візуально-естетичним критерієм. Варто лише зійти з головної Байкової вулиці, де знаходиться прах світочів української культури (і не лише), відразу зустрінешся з бур'янами, що досягають пояса чи твоєї голови.
Хащі Байкового кладовища
Мабуть, єдина, кого легко знайти у цих подекуди непролазних джунглях, — Леся Українка. Завбачливі працівники Байкового зробили з трухлявого дерева вказівний знак ще за часів СРСР, мабуть.
Батьки Лесі Українки Петро Косач та Олена Пчілка (Ольга Косач)

На жаль, не встиг знайти могили Василя Стуса, Богдана Ступки, Миколи Мозгового, Івана МиколайчукаЛеоніда БиковаІгоря Пелиха, Миколи Амосова, Валерія Лобановського, Андрія Гусіна, Валентина Белькевича.


Не заросте, поете, стежка до тебе!
Не буде могила твоя в бур'янах!
Не злине до тебе мій трепет!
Як злине, то сам перевтілюся в прах!