Що примітивніше: ми чи картини Приймаченко?

На back cover'ах львівського дитячого журналу "Світ дитини", який приходив до нашої шкільної бібліотеки, редактори завжди розташовували (певно, і зараз це роблять, якщо журнал не закрився) дитячі малюнки. Химерні такі. Ну, добре, звичайні малюнки звичайних школяриків. Були там і небачені квіти, і чудернацькі портрети, і фантастичні тварини.

Яким же був мій подив (щось я тут часто пишу про свої подиви...), коли у 2015 році я побачив схожі "шедеври" на львівській виставці "Добрий лев". Та то були не дитячі малюночки, а masterpiec'и видатної української художниці Марії Приймаченко (1909-1997). 

Для пересічної людини ті картини не мають ніякої цінності. Простий не просвіщьонний громадянин (як я) назве їх дитячими каракулями, школярською мазаниною. Та для фахівця тема творчості Марії Оксентіївни стане справжньої поживою для розмов, лікбезів і лекцій.

Мовознавцям теж стануть цікавими роботи Марії Приймаченко, а саме назви цих робіт. Мисткиня не лише малювала чудернацькі картини, а й називала їх так само. Назви картин — стилізації під фольклорні твори. Зверніть і на це увагу! 

Простий олівець, гуаш, папір — це й усе, що було потрібно художниці, аби створювати свої полотна. Все просто. Так просто, що й стиль, в якому працювала Приймаченко, називали "примітивізмом", "наївним мистецтвом", "народним примітивізмом", "арт наїв" (ось тут і криється дитячість її творінь). 

Але не все так просто, як спершу здається. У плеяді примітивістських художніх праць поряд з картинами Марії Приймаченко стоять роботи Анрі Руссо (Франція), Катерини Білокур (Україна), Ніко Піросмані (Грузія), Бабусі Мозес (США), Івана Генералича (Сербія, Чорногорія), Єкатєріни Мєдвєдєвої (РФ) та інших.

Я розділив картини, що були презентовані на виставці, на дві групи.

Група 1. Непримітивні звірючки в примітивному стилі

"Поліський лев любується літом,

волошки цвітуть, 

кочубарики у полі гудуть,

солдатики додому ідуть,

мамам радість несуть (1989)"

"Дика медведиця лисицю зловила,

Лисицю облупила і ковра зробила" (1989)

"Медведь захотів красні буряки пахать -

вони полєзні" (1989)

"Космічний кінь

в космосі літає,

людей привітає,

людям щастя бажає" (1989)

"У цього звіра зуби більші, а хвіст малий -

нема чим мухи одганять" (1983)

  

"Дикий кабан" (1980)

"Танцурістка" (1980)

"Чуліндра у саду гуляє,

пісню співає,

пташок розвеселяє" (1992)

"Хорок" (1986)

"Красавиця ділом занімається,

напахала буряків" (1992)

"Леваха по полю ходить

і діла не робить,

дивиться, щоб де поживиться" (1989)

"Черепаха грає на сопілку" (1992)

"Цей звір сильно рота роззявляє,

да зубів не має,

да комар носа кусає" (1987)

"Медведиця не хоче лапу ссать,

а хоче на зиму напахать.

Напахала бурячків

для маленьких дурачків" (1987)

"Горохове чучело восьминоге

прибуло на Вкраїну - 

на Вкраїні краще жить:

один робить, сім лежить" (1990)

"Цей звір розкрив пащу - 

хоче квіточкою поласувати,

да тонкий язик" (1985)

Група 2. Квіточки і пташечки

"Дарую квіти тим,

котрі хліб убирають,

да у водку не заглядають.

Чесні, як партійці" (1987)

"Ви, голубки-голубчики,

скажіть мені щиру правду,

де ж я свою милу знайду,

чи на солодкому меду, чи на горькій горілці,

чи своєї тещі на м'якій постільці" (1992)

"Попугаї" (1991)

"Хатні рози,

ластівки у дорозі

прилетіли до моєї хати.

Прилетять, защебечуть,

як соловейко в саду.

З літом привітають 

хазяйку свою" (1979)

"На калині зозуля кувала,

нашим хлопцям переміна стала..." (1994)

"Кочубарки посадили маки" (19??)

Більше картин можна знайти в Інтернеті. 

Шкода, що ми так мало знаємо про своїх митців, мало їх досліджуємо, мало пишаємося... Може, ми надламані? Може, надто примітивні для цього?