Це варто почитати

Леся Українка: 150 імен

–
0

Як ми «ПОКРОВ» ходили...

–
Фото: bookclub.ua
Маленький тісний підвал, в якому розташувалася єдина українська (читай — україномовна) крамниця, був забитий харківцями дощенту. Жінок більше, і вони різного віку: від молодої 20-літньої студентки філфаку поруч зі мною до 60-літньої місцевої інтелігентки позаду.
Коли заходиш до льоху-книгарні (немов підпільної), одразу бачиш: працівники щільненько виставили на передніх полицях книжки, вартістю за штуку приблизно 47 гривень (місяць тому вони коштували 38 місцевих грошей. Ажіотаж!).
На цих, в червоних обкладинках, книжках привертає увагу назва: "ПОКРОВ".
Усі присутні мають одну мету — зустрітися з тією, що раз на кілька років бентежить своїм талантом писати романи, що читаються за ніч, сучасного читача, іноді дуже пересічного.
Люко Дашвар на презентації роману "ПОКРОВ". 23.02.2016. Харків. Книгарня "Є".
Люко Дашвар приїхала до Харкова презентувати новий роман, що вийшов наприкінці 2015 року, — "ПОКРОВ".

Серед обділених увагою столичних зірок харківців були й ми з моєю Василь Вітер. Після тяжкого дня в школі ми все ж вирішили піти на рандеву з сучасною легендою книговидавництва. 

Фото: facebook.com/knugarnya.ye.kh
Ірина Іванівна (таке реальне її ім'я) виявилася зовсім звичайною жінкою, бежевий шалик видав її за вчительку. Жодної зверхності, бундючності! Трохи згодом, коли Ігор Зарудко представив публіці письменницю як "одну з найчарівніших" в Україні, зал зааплодував. Люко Дашвар у мікрофон почала розповідати про історію створення "ПОКРОВу", а скінчивши, запропонувала приєднуватися до діалогу (чи полілогу?)... 

У мене, на лихо, розрядився планшет —  якісних фото годі було й чекати, диктофона теж не було... Прийшлося швидко занотовувати. Ох пожалкував я, що не кінчав курси стенографісток. Тому певні втрати (мої) слів авторки беру на свою душу.

ПРО "ПОКРОВ"

  • Роботу над романом "ПОКРОВ" розпочато в 2013 році. На той час, коли відбувся Майдан, вже було багато матеріалу. "Я не хотіла писати про Майдан і АТО", "моїм завданням було: залишити головну історію про пошуки свого коріння", щоб соціально-політичні "події були лише тлом", "щоб люди доторкнулися до Майдану і пішли далі".
  • У творі порушується проблема сімейного коріння, роду. З давніх свідчень відомо, що "якщо твій рід проклятий, то позбутися прокляття можна, згадавши імена при хрещенні родичів до сьомого коліна". Чи вірити в це — "питання віри і моральності".
  • Меседж роману. Якщо людина добре живе, її нащадки теж будуть щасливими. Енергії вистачає на кілька поколінь. Але якщо ж та людина чинить ганебні речі, то на її дітей чекає погана доля. "Все ж таки добрих людей у родоводі завжди більше".
  • "Пошук цнотливої національності — це не про цю книгу, адже багато людей різних національностей намішано в наших родоводах". 
  • В "ПОКРОВі" родовід вигаданий. Є і реальні історії. "Приміром, історія села Цвітне Кіровоградської області лягла в основу твору". 
  • Ця книга, на відміну від попередньої — "На запах м'яса", має happy end.

ПРО ПСЕВДОНІМ

  • "Псевдо утворене з імен найдорожчих мені людей. Іноді питають: "Таким чином ваші рідні завжди з вами?". Я їм відповідаю: "Так".
  • Взагалі "псевдонім допомагає мені дистанціюватися". Буває, коли питають Люко Дашвар, Ірина Чернова може відпочити.

    ПРО СЕКРЕТ ПОПУЛЯРНОСТІ

    • "Все, що роблю (якісно чи погано), роблю щиро".

    ПРО СЕРЕДНЬОСТАТИСТИЧНОГО ЧИТАЧА

    • "Щоразу дивуюсь: у людей, які читають мої книжки, — осмислений погляд. Я не говорю, що ви читаєте лише мої твори, це означає, що ви всі читаєте взагалі, ще й іншу літературу! Щодо віку чи статі, то цього я не рахую".

    ПРО ІНШЕ (ВИРВАНІ З КОНТЕКСТУ ФРАЗИ)

    • "Китайці, які читали українську літературу, кажуть, що українська література подібна до китайської, бо це так само література сліз".
    • Люко Дашвар, відповідаючи на моє питання про кінематографічність її літературних доробків, повідала, що отримала пропозицію від Алана Бадоєва (відомого кліпмейкера) екранізувати її "Село не люди". 
      Після того, як усі питання вичерпалися, Ірина Іванівна запропонувала влаштувати автограф-сесію. Натовп прихильників кинувся до улюбленої письменниці за омріяними кількома фразами на ерзацах "ПОКРОВу". Мені теж авторка залишила побажання: "Натхнення, удачі, щастя!". 
      Буду онукам розповідати! очень красивые Gif картинки

      Ми йшли до гуртожитку, а сучасна українська письменниця, чиї твори видаються рекордними тиражами, в майже підпільному, тісному книжковому льосі продовжувала роздавати вервечці прихильників автографи, дякуючи їм за банальний текст: "Я прочитала все ваши книги!"...