Цитати з роману «Молоко з кров'ю» Люко Дашвар

…Діаманти губляться, авта розбиваються, а земля — залишиться.

…і що за люди ті українці — по ямах та кутках туляться, їсти нема чого, а вже друга баба на селі вагітна, чорти б їх побрали. Не бажають вимирати, плодяться безсоромно, наче і не висить над ними фашист, як кара Божа.

День всюди однаковий.

Чоловік завжди… завжди повинен зверху бути.

У щасті й свиня — королева.

Ох те кохання… Хоч скільки від нього не бігай, а воно тебе до сільради за комір притягне!

А що любов… Ну, рік-два, а потім люди звикають одне до одного, горе та біда їх докупи зліплять — не розчепити, отак і сунуть по життю до останку.

Виробничі шльондри залишаються на місці виробництва у спадок новому керівництву.

Хіба можна було довірити кохання дню? Людські погляди розірвали б його на шматки лише за один такий день.

Любов — не для чужих очей. Любов — то таємниця. Незбагненна примха безрозсудного серця. Квітка папороті. Палкі обійми під сонцем не змусять ту квітку розпуститися вночі. Тільки — дві зорі, що раптом перестануть світити холодним блакитним вогнем, запалають теплим світлом любові і впадуть у своє кохання, як у темний, безлюдний ліс, де на них уже чекає квітка папороті. І що його бідкатися про загублене життя? Любов — краща за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя.

...

ЧИТАТИ ІНШІ ЦИТАТИ