Not Skot. «Очей твоїх не порівняти з синню неба!»

Очей твоїх не порівняти з синню неба!
А посмішка затьмарює цвітіння.
В тобі - одна моя потреба,
В тобі, божественне творіння!

Не вистачить ні глечиків, ні амфор,
Щоб глибину душі із ними порівнять.
Іще немає гіпербол і метафор,
Твою красу готових описать!

А ніжність рук не порівняти
З пелюстки доторком в чоло.
Не може сонце так сіяти,
Не вміє сонце дарувать тепло!

Чому тобі я не пишу вірші?
Бо певен: сил поезії забракне.
Та чи й тобі такі потрібні бариші,
Такий поет, як я? Собака ліпше гавкне...

І там, на Олімпі, грецькі богині
бісяться з горя, що тут, за Дніпром,
Живе моя любка, моя берегиня,
Що аж неможливо описати пером!