Перемога особистості: Євробачення-2016

Скільки інформаційного шуму довкола теми Євробачення і участі в ньому української співачки Джамали... Хай вже ніхто й не почує моїх слів у ньому, проте хочеться залишити їх тут. Поставити крапку в усіх дискусіях.

 

Фото: vk.com/jamala

Феномен Євробачення в Україні

Чи засмутилася Німеччина, що її представниця-неформалка з піснею "Ghost" посіла останнє місце у фіналі пісенного конкурсу? Навряд чи. 

У нашій країні навіть за 10 сходинку конкурсанта ще довго б згадували і лаяли (17 місце - Ґринджоли, 15 - Гайтана, 14 - Олександр Пономарьов, 12 - Світлана Лобода, 10 - Альоша. Ці артисти іноді й зараз дістають на горіхи від вітчизняних Інтернет-користувачів.). 

Відмінність цього сприйняття у різних народів пояснюється неоднаковим соціально-культурним, економічним і політичним розвитком. Для Німеччини, як і для багатьох інших країн Європейського Союзу, конкурс пісні Євробачення - своєрідна гра, розвага, можливість провести час із приємністю, похизуватися вбраннями, радіти життю...

Для українців (та інших громадян відсталих від західного світу пострадянських країн) Євробачення є одним з небагатьох шансів (ще є Олімпійські ігри) продемонструвати себе широкому загалу. Тут спрацьовує синдром колишньої залізної завіси: ми - недочуті, недобачені, незрозумілі Європі. І якщо європейці, приміром, голосують за Кончіту Вюрст, Дану Інтернешнл або Марію Шерифовіч, це трагедія всенародного масштабу. Ми хочемо самоствердитися за рахунок цього конкурсу, бо інших способів нема (дякуючи гнилій політиці, що не взмозі забезпечити повноцінний розвиток держави і усіх її галузей).

Політика?

За пісню "1944", присвячену особистій історії Джамалиної прабабці, співачку неодноразово звинувачували не лише кремлівські ЗМІї, політикани, а й наші земляки відразу ж після першого її виконання у півфіналі Національного відбору. Аж надто ця історія паралельна сучасності. Мовляв, це конкурс пісні, свято. "Чого побиратимешся?", "Тебе не зрозуміють!" 

Москва навіть звинуватила українську конкурсантку в розпалюванні конфліктної ситуації.

Джамала стійко витримала ці заяви й пояснила, що використала контекст депортації кримських татар у 1944 році з батьківщини лише з тієї причини, що знала про трагедію від власних родичів. Вона відчула горе на собі. Митцеві краще пишеться лише тоді, коли він тонко відчуває те, що створює. Слова, образи малюються самі собою.

Як на мене, вийшло дуже музично і глибоко. Хто бачить там політику, тому Джамала радить перечитати текст пісні.

P.S. Набагато більше політичності цій пісні надали заяви російських урядовців та їхнє ставлення до українського та кримськотатарського народу.

Сюжет про Джамалу перед виступом

Переможців не судять

Так, Україна перемогла! Це привід для гордості, але не тільки. Це - дуже гарна нагода, готуючись до проведення конкурсу в Києві (Дніпрі, Львові чи Одесі), стати кращими нам: причепуритися до прийому гостей, полатати дірки у власних проблемах, позбавитися непотребу.

Це - час звернути увагу на своїх митців, науковців... Знайти вартісне щось у своїй культурі, зуміти правильно розказати про це передусім самим собі, а потім вже Європі.

Виступ Джамали у фіналі Євробачення 2016

Перемога особистості

Сусана Джамаладінова на власному прикладі довела, що усі формати - явище нестійке й швидкоплинне. Головне - бути собою, мати за плечима досвід, а в голові - розум. Варто розуміти, хто ти і звідки, навіщо живеш і працюєш. Потрібно відстоювати своє право бути особистістю, не бути кон'юнктурним. 

Гадаю, що перемога нашої артистки на цьому конкурсі - це перемога особистості. Так, була команда, але вона сформувалася навколо самої Джамали, її історії. Без пісні, без голосу, без відчуття і розуміння того, що ти робиш, врешті-решт, без душі шансів на успіх ніколи немає. 

Чимало співаків на головній сцені Стокгольму не мали тієї жаданої глибини - музики, голосу, тексту. Вони прикривалися за своїми постановками, декораціями, світлом, убраннями. Можливо, вони непогані люди, але ж Артистів серед них було важко вздріти. Окрім однієї.

Фото: vk.com/jamala

Пафос не потрібний

Й тепер, коли ура-патріоти кричать про нашу перемогу, співають гімн, обливають брудом інших конкурсантів, я бачу, що перемогу, як і поразку треба вміти приймати гідно. Не потрібно пустих слів від політиків (хай краще працюють), не треба зайвих фраз про велич народу. Все це було. Воно призводить до поганих наслідків. Краще мовчки подякувати Джамалі за хоробрість і піти тихенько собі далі в "щасливе, світле майбуття"! Бо закрадається думка, що на самозакоханості все й закінчиться: Євробачення пройде, Джамалу забудуть, як і інших, повернуться до існування в стилі хробаків. 

P.S. Подивіться ще й виступ Джамали як перможниці конкурсу. Тут вже трохи емоційніше.

Виступ Джамали - переможниці конкурсу пісні Євробачення-2016

Дякую, Джамало! Приємно усвідомлювати, що серед нас є справжні особистості.