Not Skot. «Краще спи!»

Хто менше знає - краще спить.
Ясна ця річ і незбагненна.
Щасливий той, у кого не болить
і думка, і душа нескорена й вогненна.

І доля посміялася не раз,
вродивши вільного в рабині.
Прокляттям роду, наче напоказ,
постав на світі, у родині.

Неначе є все: розум і душа,
пташине прагнення до лету.
І це дитя, мов яблуко, вкуша
весь світ, що так чи так, а вкане в Лету.

Час важко зміряти життям,
завжди його якось замало...
І не вдається часто до пуття
зробити справу, щоб не "шо попало".

Страшне недо- лежить в душі:
недолюбив, недоповірив, недобачив...
А час біжить, і пишуть в аркуші
пером боги про все, що напартачив.

Десь не пробачив - хай простять
мені мої ці перші кроки.
Я знаю: на мені лежать
мої грішки, гріхи, невивчені уроки.

Це, може, мінус нашої епохи,
кпин долі чи її невдалий жарт.
Але мені б ще часу трохи,
щоб недо- стали до-. І знов на старт!

І долюбив, і доповірив, і добачив -
все стало б на свої місця...
І допросив, і допростив, і допробачив,
вернув би віру в себе і в чужі серця.

А час летить - нема зупинок.
Все назирці вчимо за долею бігом.
Якби маленький хоч спочинок
під деревом життя, у полі під стогом.

Ясна ця річ і трохи незбагненна,
коли думки щось угорі повнить,
коли душа твоя горить вогненна...
Ох, спи! Хто менше знає - краще спить.