«Скажене весілля»: гірко чи ні? (відгук на прем'єру)

«Скажене весілля» завдяки рекламній кампанії, яку зробила Катерина Осадча на «Світському житті», стало одним із тих фільмів, що мені хотілося переглянути. От пощастило Юрію Горбунову з дружиною…

4 жовтня комедія вийшла у прокат. Але й у російськомовному Харкові на сеансі українського кіна навіть 14 жовтня ніде було й голку просунути. Тобто запит є. Люди, що прийшли на перегляд, сміялися (і я теж), що дуже класно для вічно «молодого» й постійно «відродженого» вітчизняного кінематографу.

Сюжет

«Директор районного краєзнавчого музею Василь Середюк, відправляючи доньку Катю до Франції на навчання, і не очікував такого повороту — місяць назад вона повідомила, що виходить заміж за французького лікаря — кардіохірурга Франсуа. «Середюки — європейська родина!» — це гасло почув в районі кожен особисто від Василя. Яке ж було його здивування, коли він побачив, що омріяний європейський зять — афрофранцуз. Організувати весілля так, щоб воно не відбулося, — здається прекрасною ідеєю. Але коли на заваді стоїть справжнє кохання — невідомо, чи вдасться такий план реалізувати».

Історія побудована на стереотипах про українців. Виходить, що це не комедія ситуацій, а комедія характерів. Видно, які типажі населяють нашу країну: батько – олдскульний українець (трошки расист, жартує про «ляхів» та «москалів»); матір – типова домогосподарка (прихильниця Олега Винника); їхній син — товстий та дурнуватий підліток-ігроман; ненависний сусіда – нехлюй та підкаблучник; його дружина – пліткарка, а донька – маргіналка з пляшкою «Лонгера»; є там і одинока сіра миша з сільської бібліотеки, айтішник-задрот, попи-стяжателі, провінційний тамада й безталанні артисти районних концертів, поліціянт-невдаха тощо. Усі ці герої легко поєдналися в історії про весілля українки з містечка Яблунівка з французом африканської зовнішності. 

Автори не побоялися зробити ставку на те, з чого не прийнято сміятиися відкрито. 

Спочатку дуже страшно було, що «чорна тема» знівечить кіно (хоча вірменам можна ображатися, адже представника цієї нації представлено не надто привабливо, стереотипно, – він і готує переперчені страви, смажить шашлики, торгує неякісним алкоголем, трохи неврівноважений та придуркуватий). 

Урешті-решт «чорнобровий» Франсуа, головний антагоніст батька Катрусі, постає як поціновувач української традиційної культури, позитивний хлопець, який рятує життя своєму свекрові аж двічі. Звісно, така людина не може бути поганою. Ще донька його по-справжньому любить. Весіллю бути, вирішує голова сімейства.

Попри усі мої побоювання сценаристи майже не перейшли небезпечну межу дешевого гумору про «негрів». Навпаки, вони приправили стрічку цікавими і смішними вставками козацького побуту та звичаїв. 

Перипетії не хочеться детально описувати, адже спойлерити – невдячна справа.

Реклама

Інколи здається, що автомобілів «Нової пошти» аж надто багато в кіні. Однак це не відволікало від суті… Були там й інтернет-магазин «Розетка», і горілка «Малинівка». Жодних претензій. Рекламування не було дуже нав’язливим. Можна лише подякувати цим компаніям, які проспонсорували українську стрічку. Робіть це частіше, панове бізнесмени.

Музика

За музичне оформлення весілля відповідав Олексій Потапенко. Окрім нових цікавих треків «Найкращий день», «Промінь», він втулив набридлі російськомовні своїх підопічних Мішель Андраде та «MOZGI». Це явний мінус. Звучала також і англомовна пісня артистки INGRET з нацвідбору «Євробачення», яку продюсує Потап. Моя улюблена пісня гурту «ONUKA» «Around me» теж була, за що окремо дякую. 

Акторський десант

«Пальмову гілку» NOT СКОТ віддав би Назару Задніпровському, який грає того самого багатостраждального батька. Кращого втілення годі й чекати. Нам він відомий за участю в серіалі «Останній москаль», але у цьому фільмі актор подобається більше. 

Звісно, що екзотичного зятя мав зіграти іноземець. Ним став невідомий до цього широкому загалу українців француз Джиммі Воха-Воха. Від нього лише позитивні враження. Дуже світлий (даруйте за двозначність) та сонячний хлопець.

Його кохану Катерину грала Поліна Василина. Важко щось говорити про неї. Симпатична дівчина, вписалася в роль. А що ще треба?

З інтересом спостерігаємо за персонажем Олександра Кобзаря. Пам’ятаю його за роллю чекіста-відморозка у фільмі Олеся Саніна «Поводир». А тут така зміна амплуа. Уміння перевтілюватися, певно, - ознака геніального актора.

Зіркове камео Олега Винника

Мабуть, касу цьому фільму принесе Олег Винник, котрий з’являється в кількох епізодах. Звісно, жарти про любов жінок бальзаківського віку до цього співака здаються нам столітніми. Але вони й досі смішні, незважаючи на те, що тренд на Винника в гумористичному бізнесі минув минулого року (коли, власне, й велася робота над цією стрічкою).

Епізодично глядач може зустріти в фільмі знайомі медійні обличчя Олексія Потапенка (Потап), Дмитра Монатика (MONATIK), Віктора Розового та Святослава Антіпова («Загорецька Людмила Степанівна»), Олексія Супруна a.k.a. Петра Бампера.

Ціна

110 грн у харківському IMAX-і. Нормальна ціна. Тож поки ще є час, сходіть, витратьте ці гроші. Не пожалкуєте.

Висновок

Я вболіваю за українське кіно, але тут можна винести чесний вердикт: фільм вдалий. Без усяких підтасовок, слів «якби», «не вистачило бюджету» та інших відмовок. Просто якісний контент.

Пане Юрію Горбунов, хочу ще!